Робота з дому після переїзду: коли виникає ризик постійного представництва?

Дім у Німеччині — це фактичне місце. Постійне представництво — юридичний висновок. Аналіз починається з того, що людина реально робить із цього місця, а не з самого ярлика «домашній офіс».

Перевірено 23 серпня 2026 року · Аналітичний матеріал, не індивідуальна юридична чи податкова консультація.

  • Робота з дому в Німеччині не створює постійного представництва автоматично, але й приватне житло не завжди байдуже для аналізу.
  • Розрізняйте чотири профілі: робота, управління, продажі та укладення договорів із дому. Вони запускають різні правові тести.
  • Поріг 50% із Коментаря ОЕСР 2025 року — орієнтир, а не перемикач: менше ніж 50% зазвичай свідчить проти місця діяльності підприємства, за 50% і більше аналіз продовжується.
  • Управління компанією з дому — окрема німецька ситуація: за BMF-Schreiben від 18.06.2026 воно може створити Geschäftsleitungsbetriebsstätte.
  • Спочатку застосовується німецьке внутрішнє право (§§12–13 AO), потім — текст застосовної податкової угоди. Статтю 12 MLI Німеччина до своїх угод не застосовує.

Власник переїжджає до Німеччини й продовжує працювати з дому для компанії, зареєстрованої в іншій країні. Німецького офісу в оренді немає, філію не зареєстровано, корпоративна схема формально не змінилася.

Ненадійні обидва спрощення: «робота з дому автоматично створює постійне представництво» і «приватне житло ніколи не має значення для постійного представництва». Жодне з них не є універсальним правилом.

Підхід LEXONYX

Спочатку розділіть чотири фактичні профілі: робота, управління, продажі та укладення договорів із дому. Вони можуть перетинатися, але не обов'язково запускають однаковий правовий тест.

Робота

Чи може житло стати постійним місцем діяльності компанії?

Управління

Чи здійснюється з дому поточне управління (Tagesgeschäft)?

Продажі

Чи має робота з клієнтами значення для аналізу постійного місця діяльності або постійного представника й агента?

Договори

Яке саме формулювання про регулярне укладення договорів чи основну роль містить застосовна податкова угода?

Спочатку операційна реальність, потім кваліфікація постійного представництва

Чотири функціональні профілі — це додатковий шар над базовою послідовністю перевірки LEXONYX «робота з дому і постійне представництво». Ми не переходимо від адреси одразу до висновку.

  1. Місце роботи — визначити місце, людину та фактичне використання.
  2. Зв’язок із бізнесом — встановити зв’язок місця з діяльністю компанії.
  3. Регулярність — визначити частоту, тривалість і фактичний режим роботи.
  4. Комерційна причина — визначити, чи існує комерційна причина здійснювати відповідну діяльність саме з цієї юрисдикції, тобто чи полегшує фізична присутність людини ведення бізнесу підприємства.
  5. Доступ підприємства до приміщення — перевірити юридичний і фактичний доступ до приміщення та право розпоряджатися ним, коли це релевантно.
  6. Виконувані функції — розділити роботу, управління, продажі та договірні функції.
  7. Суттєвість — оцінити значення цих функцій для бізнесу.
  8. Перевірка за внутрішнім правом — спочатку застосувати внутрішні правила про податкову прив’язку, для Німеччини включно з §§12–13 AO.
  9. Перевірка за податковою угодою — якщо застосовна угода існує, потім перевірити, чи обмежує її фактична стаття 5 німецьке право на оподаткування, а також відповідні винятки та двосторонні зміни.
  10. Попередній висновок — оцінити ризик як імовірний, можливий, малоймовірний, такий, що потребує подальшого аналізу, або такий, що потребує підтвердження місцевого фахівця.

Методологічне застереження. Це порядок збирання доказів та аналізу, а не твердження, що податкова угода створює внутрішнє право на оподаткування. Прив’язка за внутрішнім правом і обмеження за угодою залишаються окремими шарами.

Розділяйте німецьке внутрішнє право та податкову угоду

У внутрішньому німецькому аналізі можуть виникати Betriebsstätte за §12 AO або ständiger Vertreter (постійний представник) за §13 AO.

§12 AO прямо відносить Stätte der Geschäftsleitung до Betriebsstätte. За §13 Satz 1 AO ständiger Vertreter — це особа, яка стало веде справи підприємства та при цьому підпорядковується його предметним вказівкам (Sachweisungen); §13 Satz 2 перелічує, зокрема, стале укладення або посередництво в договорах та отримання замовлень.

Ці внутрішні поняття не тотожні постійному представництву за статтею 5 податкової угоди. Спочатку застосовується німецьке внутрішнє право; якщо застосовна угода існує, потім окремо перевіряється її фактичний текст і можливе обмеження німецького права на оподаткування.

Betriebsstätte або ständiger Vertreter за німецьким внутрішнім правом — не автоматично те саме питання, що постійне представництво за податковою угодою.

Звичайна робота з дому не створює постійного представництва автоматично

Оновлення Модельної конвенції ОЕСР 2025 року виходить з обережної стартової позиції: сам факт виконання з дому діяльності, пов’язаної з бізнесом компанії, не означає автоматично, що житло є місцем діяльності цієї компанії.

Мають значення сталість використання, фактичний режим робочого часу, виконувані функції, відповідність реальної поведінки формальним домовленостям про дистанційну роботу та наявність комерційної причини для виконання діяльності саме в Німеччині.

Для німецького внутрішнього аналізу постійного місця діяльності BFH I R 47/20 підтверджує, що §12 Satz 1 AO вимагає сталого ділового об’єкта, який служить діяльності підприємства та яким платник податків може користуватися не лише тимчасово.

Для структури, де бізнес веде сам власник, є окреме застереження: п. 44.20 Коментаря ОЕСР вказує, що інші міркування виникають, коли людина є єдиною або основною особою, яка веде бізнес підприємства. Приклади з найманими працівниками не можна механічно переносити на таку модель.

50% — не перемикач постійного представництва

П. 44.8 Коментаря ОЕСР вказує, що у звичайній транскордонній ситуації роботи з дому використання дому менше 50% загального робочого часу для цього підприємства протягом будь-якого дванадцятимісячного періоду, що починається або закінчується у відповідному податковому році, як правило, свідчить проти визнання дому місцем діяльності підприємства. За п. 44.9 робочий час визначається за фактичною поведінкою людини; формальні домовленості та внутрішні політики допомагають лише настільки, наскільки відповідають реальній поведінці.

У Німеччині BMF-Schreiben від 18.06.2026 у Rn. 145 відсилає до пп. 44.1–44.21 Коментаря ОЕСР і також розглядає рівень нижче 50% як обставину, що зазвичай свідчить проти постійного представництва роботодавця за податковою угодою.

Критичне застереження

50% або більше не створюють презумпції постійного представництва. За п. 44.10 питання й надалі визначається всіма фактами та обставинами.

Формула 50% — це роз’яснення в Коментарі ОЕСР, а не універсальний закріплений законом «безпечний поріг» і не правило, однаково записане в кожній податковій угоді. Потрібно перевіряти конкретну угоду та позицію відповідної юрисдикції.

Тому правильна коротка формула не «49% — немає постійного представництва, 50% — є», а така: нижче 50% зазвичай свідчить проти місця діяльності у звичайній ситуації; за 50% і більше аналіз продовжується.

Чому присутність саме в Німеччині потрібна бізнесу?

Якщо аналіз продовжується, Коментар ОЕСР виділяє як суттєву обставину наявність комерційної причини для виконання діяльності в державі, де розташоване житло.

Йдеться не про особисту зручність власника. Значущими можуть бути реальні взаємодії з клієнтами, постачальниками, пов'язаними компаніями, партнерами чи персоналом, коли фізична присутність у Німеччині сприяє діяльності самого підприємства.

Випадкові контакти з клієнтами самі по собі недостатні. Дозвіл працювати віддалено виключно заради найму або утримання конкретної людини також сам по собі не дає потрібної комерційної причини. Проста економія на офісі теж не вирішує питання автоматично.

Комерційна причина важлива, але не замінює інших елементів статті 5.

Управління з дому — окрема ситуація за німецьким правом

Для звичайного працівника, який працює з дому, BMF у Rn. 140–141 виходить з того, що роботодавець зазвичай не має достатньої Verfügungsmacht (права розпорядження) над приватним житлом для звичайної гілки §12 Satz 1 AO. Оплата витрат чи обладнання, оренда кімнати або відсутність іншого робочого місця самі по собі, як правило, цього не змінюють.

Але BMF у Rn. 143 окремо зазначає: управлінські функції з дому можуть створювати Geschäftsleitungsbetriebsstätte. У цій гілці внутрішнього права звичайний тест постійного об’єкта і права розпорядження працює інакше; фокус — на тому, де фактично виконуються управлінські дії, що належать до Tagesgeschäft (поточного управління).

Ключове розмежування

Власник, який просто працює з дому, і власник, який фактично управляє компанією з дому, — не обов’язково одна й та сама ситуація для аналізу постійного представництва.

Рівень податкової угоди залишається окремим. Для цілей податкових угод BMF у Rn. 145 прямо зазначає, що підхід 50% до роботи з дому застосовується також до працівників, які виконують Leitungsfunktionen (управлінські функції). Це не усуває окремого аналізу Geschäftsleitungsbetriebsstätte за внутрішнім правом, і Geschäftsleitungsbetriebsstätte за внутрішнім правом не можна автоматично прирівнювати до постійного представництва за кожною угодою.

Продажі можуть відкрити другу гілку аналізу постійного представництва

Пошук клієнтів, зустрічі, підготовка пропозицій і переговори про комерційні умови можуть мати значення для аналізу постійного місця діяльності, включно з питанням про комерційну причину. Ті самі факти можуть окремо потребувати аналізу ständiger Vertreter за внутрішнім правом або постійного представництва через залежного агента за податковою угодою.

Ці гілки не можна об’єднувати: значна діяльність із продажів можлива без того, щоб житло обов’язково пройшло тест постійного місця діяльності; і постійне місце діяльності може існувати без виконання умов про залежного агента.

«Веде переговори з Німеччини» — саме по собі не висновок про постійне представництво.

Коментар ОЕСР не вважає простої участі в переговорах самої по собі достатньою для умови про регулярне укладення договорів чи ширшої умови про основну роль. Переговори водночас залишаються доказом фактичної функції людини.

Починайте з фактичної податкової угоди — особливо в Німеччині

Формулювання про залежного агента в Модельній конвенції ОЕСР 2017 року (після проєкту BEPS) охоплює регулярне укладення відповідних договорів і, у розширеній версії, регулярне виконання основної ролі, що веде до укладення договорів, які потім зазвичай укладаються без істотних змін.

Для Німеччини потрібне спеціальне застереження. У депонованій позиції Німеччини щодо MLI Німеччина за статтею 12(4) зарезервувала право не застосовувати статтю 12 MLI повністю до своїх охоплених податкових угод.

Особливість Німеччини

Стаття 12 MLI сама по собі не запроваджує розширеного правила про основну роль у німецькі охоплені угоди. Аналіз починається з фактичної двосторонньої угоди і будь-якого двостороннього протоколу чи зміни.

На рівні фактів потрібно встановити, хто знаходить клієнта, визначає ціну, погоджує істотні умови, отримує комерційну згоду, має формальне право підпису і чи є подальше схвалення в іншій країні змістовним або лише рутинним.

Наявність постійного місця діяльності ще не завжди завершує аналіз за статтею 5

Якщо застосовна податкова угода містить відповідні винятки статті 5(4), діяльність підготовчого або допоміжного характеру може не призводити до постійного представництва — залежно від точного формулювання угоди і застосовного правила проти дроблення діяльності.

BMF 2026 зберігає цю стадію для випадків роботи з дому і зазначає, що діяльність, яка стосується управління компанією, як правило, не розглядається як підготовча чи допоміжна.

Послідовність: місце → зв’язок із підприємством → діяльність → виняток за угодою.

Не застосовуйте «OECD 50%» глобально

Оновлення 2025 року істотно уточнює підхід до роботи з дому, однак опубліковані позиції держав щодо Коментаря ОЕСР показують, що нові положення сприймаються державами не однаково.

Практичне правило: до застосування Коментаря перевіряйте конкретну податкову угоду, юрисдикції сторін, їхні позиції та застереження і внутрішню практику.

Будуйте досьє доказів навколо питань, а не навколо папки документів

Режим роботи

Де реально виконується робота, час за країнами, зміни протягом року та відповідність формальних домовленостей фактичній поведінці.

Комерційна географія

З якими клієнтами, постачальниками й працівниками взаємодіють із Німеччини та чому фізична присутність у Німеччині важлива для бізнесу — якщо важлива.

Управління

Хто виконує поточне управління, які дії відбуваються в Німеччині, яка їх частота та значущість.

Договори та приміщення

Хто ініціює, погоджує, затверджує та підписує договори; які юридичні або фактичні права має компанія щодо домашнього приміщення.

Документи — доказ операційної реальності; вони не створюють цю реальність.

До переїзду і після переїзду — різні проєкти

До переїзду: визначити, що реально переміститься разом із людиною — звичайна робота, управління, клієнтська діяльність, договірні повноваження та комерційна географія бізнесу.

Після переїзду: відновити, коли почався новий режим роботи, які функції реально виконувалися в Німеччині, які рішення та договори виникали там, чи перемістилося управління на практиці та які періоди потребують перевірки.

Не проєктуйте документи раніше за факти.

Чотири функції — чотири стартові точки аналізу

Робота

Спочатку: постійне місце діяльності.

Потім: сталість, робочий час, комерційна причина, стаття 5(4).

Управління

Спочатку: поточне управління (Tagesgeschäft).

Потім: §10 AO + §12 AO, окремий тест за податковою угодою, корпоративний податок.

Продажі

Спочатку: гілки постійного місця діяльності та постійного представника чи агента.

Потім: робота з клієнтами, §13 AO і фактичне формулювання податкової угоди.

Договори

Спочатку: тест конкретної податкової угоди про регулярне укладення договорів чи основну роль, якщо такий тест у ній є.

Потім: двостороння угода і протокол та застереження Німеччини щодо статті 12 MLI.

Матриця не замінює податкової угоди. Вона не дає звести чотири істотно різні набори фактів до одного питання: «Чи створює робота з дому постійне представництво?»

Яка функція з Німеччини може запустити яку гілку аналізу постійного представництва?

Корисне питання — не просто чи можна працювати з дому в Німеччині «без постійного представництва». Дім власника може бути несуттєвим для одного тесту й дуже важливим для іншого. Відсоток робочого часу може мати значення, не будучи вирішальним. Продажі можуть бути релевантними, не створюючи автоматично постійного представництва через агента.

Спочатку картуйте функції. Потім застосовуйте внутрішнє право. Після цього накладайте фактичну податкову угоду. І лише тоді формулюйте висновок для структури.

Часті питання

Якщо я працюю вдома більше половини часу, чи виникає постійне представництво?

Не автоматично. 50% і більше не створюють презумпції: за Коментарем ОЕСР (п. 44.10) питання вирішується за сукупністю фактів, і один з істотних — комерційна причина працювати саме в Німеччині. Робочий час рахують за фактичною поведінкою, а не за формальними домовленостями.

Що вважається комерційною причиною працювати з Німеччини?

Реальна взаємодія з клієнтами, постачальниками, пов’язаними компаніями, партнерами чи персоналом, коли фізична присутність у Німеччині допомагає діяльності самого підприємства. Особиста зручність, випадкові контакти з клієнтами, дистанційна робота заради утримання працівника чи економія на офісі самі по собі такою причиною не є.

Чи змінюється щось, якщо власник управляє компанією з дому?

Так. Роботодавець звичайного працівника, як правило, не має достатнього права розпоряджатися його приватним житлом. Але за BMF-Schreiben (Rn. 143) управлінські функції з дому можуть створювати Geschäftsleitungsbetriebsstätte. Цей висновок за німецьким правом не означає автоматично постійного представництва за кожною податковою угодою.

Чи можуть переговори з клієнтами з Німеччини створити постійне представництво?

Сама участь у переговорах для цього недостатня. Але продажі відкривають окремі напрями аналізу: постійний представник за §13 AO і залежний агент за податковою угодою. Для Німеччини аналіз починається з двосторонньої угоди: статтю 12 MLI Німеччина не застосовує.

Які докази варто зібрати?

Досьє будується навколо питань. Де і скільки часу реально виконується робота? З ким із Німеччини взаємодіють і чому? Хто і де здійснює поточне управління? Хто ініціює, погоджує й підписує договори і які права має компанія на приміщення? Документи підтверджують реальність, але не створюють її.

Відібрані первинні та авторитетні джерела

Аналіз має загальний характер і відображає джерела, перевірені станом на 23 серпня 2026 року. Висновки за внутрішнім правом, фактичний текст DTT, двосторонні зміни, позиції держав і дати набрання чинності потрібно перевіряти для конкретних юрисдикцій, компанії та фактів.

Плануєте працювати або управляти іноземним бізнесом із Німеччини?

Спочатку визначте функції, які фактично виконуються з Німеччини, перш ніж вважати роботу з дому або безпечною, або такою, що автоматично створює постійне представництво.

LEXONYX картує факти, структуру та транскордонні взаємозв’язки. Юрисдикційні юридичні та податкові висновки за потреби надаються кваліфікованими фахівцями.